За часів існування Радянського Союзу Перший Український Національний Цирковий Колектив вивів на професійну арену цілу плеяду видатних українських артистів та діячів. 23 липня 2016 року українська циркова громада відзначила 60-річчя з дня створення цього колективу.
Історія Першого Українського Національного Циркового Колективу, одного з найкращих у колишній системі «Союздержцирк», ще чекає свого осмислення та опису. Перша така спроба була зроблена в книзі київського історика Михайла Рибакова «Киевский цирк. Люди, события, судьбы». Написав він дану книгу в розквіт лихих 90-х й за перше видання накладом лише у сто примірників сплатив з власної кишені. «Прем'єра програми Українського циркового колективу відбулася в Київському цирку 23 липня 1956. В епілогу брав участь увесь цирковий колектив, хор, оркестр та допоміжний склад. Постановниками прем'єрної вистави були народний артист УРСР В. Скляренко та заслужений артист РРФСР П. Маяцький. Участь у постановці взяли також головний режисер Київського цирку В. Пархоменко та директор Київського цирку Б. Черненко. Оркестром, що супроводжував виступи артистів, керував В. В. Петрусь. До програми увійшли артисти найрізноманітніших жанрів: повітряні гімнасти Криленко, музичні ексцентрики та жонглери Філіпенко, пластичний етюд у виконанні Лисиненко, антиподісти Микитюки, «Музична кухня» артистів Олексієнко, танцювально-акробатичний ансамбль «Гуцульські акробати» під керівництвом В. Максимова, повітряний атракціон «Мертва петля» Н. Сорокіної і П. Маяцького, «Ведмежі забави» А. Подчернікова, акробати-вольтижери В. Фоменко, М. Галанкін, С. Бєлов, кінноспортивний номер Рогальський, музичні ексцентрики А. Аронов і В. Байда. У програмі були також номери, які представляли жанр клоунади - клоуни К. Мусін, В. Байда і П. Копит, клоунада по назвою «Анонім» (артисти В. Байда, А. Зуб, П. Копит, С. Корячко) та сатирично-гумористичний номер (артисти П. Водолага і Ф. Пригожий). Після успішного виступу колективу в Києві починаються великі гастролі по всій країні. 1960 року колектив успішно виступив у Москві, де того часу проходила Декада української культури та мистецтва. Були в програмі й малознайомі тоді широкому загалу виконавці, серед них - Ельвіра Косяченко, майбутня заслужена артистка України, кінноспортивний номер «Запорізькі козаки». Величезним успіхом користувався номер музичних ексцентриків Олени та Бориса Гриньє. Завершував виступ Українського циркового колективу в Москві атракціон Маяцьких «Куля сміливості».
Склад колективу змінювався, доводилося ставати на репетиційний період. У пресі подекуди навіть з'являлися повідомлення, що колектив припинив свої виступи. Але після кожної перерви гастролі незмінно поновлювалися. Київський цирк повністю взяв на себе турботи про мистецький та професійний стан колективу.
У 1967 році в програму Українського колективу увійшов атракціон Людмили та Володимира Шевченка «Дресировані левиці», а вже 1970 року Володимир Шевченко очолив Український цирковий колектив. У 1980 році Володимир Шевченко почав формувати новий, молодіжний склад Українського колективу, який стає найкращим національним колективом «Союздержцирку».
В афіші з'явилися нові імена. Еквілібристи під керівництвом заслуженого артиста України Анатолія Стеценка, - їх номер називався «Літаючі перши». Таке словосполучення здається неймовірним - адже зазвичай при виконанні трюків для еквілібриста на першах вкрай важливим є максимально стійке положення реквізиту, а тут - літаючі перши! Але мусимо зазначити, що така назва абсолютно точно відображала суть виступу - коли артистка Наталія Стеценко піднімалася на перш, артист-нижній піднімав цей перш й кидав його разом з артисткою. Цей номер вимагав від виконавців ґраничної точності та вивіреності рухів, чудової фізичної підготовки та натренованості. Жодним чином не можна було допустити, аби багатометровий, важкий перш протягом польоту до рук партнера втратив чітко вертикальне положення - тоді рівновагу було б втрачено, і перш неминуче звалився б на манеж ... Такий перекидання-політ перша повторювався різними трюковими комбінаціями декілька разів.
Брали участь у складі Українського циркового колективу гімнасти на так званому потрійному турнику з десятьма перекладинами. Керував групою гімнастів заслужений артист України Ігор Бессараб. На потрійному турнику артисти виконували не лише складні сольні трюки, але й гуртові, коли чотири, шість або сім чоловік водночас, нерідко синхронно або в певній послідовності перелітали з перекладини на перекладину, міняючись місцями, створюючи складний композиційний малюнок польоту. Номер був добре збудований та мав точну драматургію - жодної розтягнутості та нічого зайвого.
У підготовці та оновленні програм українського колективу брали участь директор і художній керівник Київського цирку, народний артист Української РСР Борис Заєць, балетмейстер і режисер, заслужений діяч мистецтв Української РСР Олександр Зайцев, талановиті літератори, художники і композитори. Виступи колективу проходили в багатьма містами Грузії, Вірменії, Латвії, Узбекистану, Росії, Білорусії. Його вистави подивилися більш ніж 5 000 000 зарубіжних глядачів. Український колектив припинив своє існування у 1996 році.